Він — один із найвідоміших художників ХХ століття, творець «Чорного квадрата» і людина, яка змінила хід мистецтва. Його ім’я асоціюється з авангардом, супрематизмом і революцією у живописі. Але мало хто за межами України знає, що Казимир Малевич народився й формувався саме тут — у Києві, у родині польсько-українського походження. І так, це ще одна історія нашої рубрики The Ukrainians — про тих, чиї ідеї та творчість вплинули на світ, але коріння — тут, у нашій землі.
Казимир Малевич народився 1879 року в Києві. Його дитинство минуло на теренах сучасної України — у невеликих містах, де він спостерігав за природою, українськими хатами, орнаментами, візерунками на тканинах. Цей світ кольорів і форм пізніше проріс у його роботах. Малевич згадував, як українські селяни малювали хати в яскраві кольори, і це стало для нього першим мистецьким враженням.
ВІД РЕАЛІЗМУ ДО «ЧОРНОГО КВАДРАТА»
Спочатку він малював у реалістичному стилі — пейзажі, портрети, сцени з життя селян. Але вже на початку ХХ століття Малевич шукав нову мову мистецтва — поза межами предметного світу. Так народився супрематизм — напрям, де головну роль відіграють не об’єкти, а чисті форми, колір, ритм і відчуття. Його «Чорний квадрат» став не просто картиною, а маніфестом нової епохи, символом початку абстрактного мистецтва.
Він викладав у Київському художньому інституті, підтримував українських митців і мріяв про розвиток національного модерного мистецтва. У своїх пізніших роботах Малевич знову повертався до українських мотивів — білих хат, селянських постатей, орнаментальних форм.
МАЛЕВИЧ СЬОГОДНІ
Сьогодні ім’я Малевича стоїть поруч із Пікассо, Кандинським і Мондріаном. Його роботи виставляються в MoMA, Tate Modern та інших провідних музеях світу. Але сам художник завжди наголошував, що його дух і перші образи — українські. Його спадок — це не лише нова мова мистецтва, а й нагадування: радикальні ідеї часто народжуються з глибокого зв’язку зі своїм корінням.
В останні роки питання національної приналежності Малевича стало особливо актуальним: українські мистецтвознавці Дмитро Горбачов та Катерина Дьоготь послідовно доводять, що художник має саме українське коріння, хоча десятиліттями його намагалися «привласнити» російські культурні інституції.
Історія Казимира Малевича — це історія пошуку чистої форми, власного голосу й гармонії у хаосі світу. І водночас — нагадування, що українська культура здатна народжувати ідеї, які змінюють глобальне мистецтво.
