JSX — це «чарівна призма», крізь яку JavaScript отримує HTML-подібний синтаксис. У світі React JSX став стандартом, що дає змогу писати розмітку так само легко, як і звичайний HTML, але із силою JavaScript під капотом.
ЩО ТАКЕ JSX І НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН?
JSX (JavaScript XML) дозволяє писати в одному файлі й логіку на JavaScript, і розмітку, яка зовні дуже нагадує HTML. Це і є ключ до того, щоб у React можна було зручно компонувати елементи інтерфейсу.
Короткий приклад
const element = <h1>Hello, JSX!</h1>;
Під час компіляції JSX-трансформатор (наприклад, Babel) перетворює це у:
const element = React.createElement('h1', null, 'Hello, JSX!');
Тож ви отримуєте повний контроль над виводом інтерфейсу — лише у знайомому форматі.
ЧИМ ВІН ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД HTML?
Синтаксис самозакриття
<img src="avatar.png" />
1. Усі теги мають бути закриті, навіть якщо в HTML це не завжди робиться.
class → className та for → htmlFor
<div className="container"></div>
<label htmlFor="email">Email:</label>
2. Це для сумісності з ключовими словами JavaScript.
camelCase для подій і стилів
<button onClick={handleClick} />
3. Так React відрізняє атрибути від решти JS.
4. Екранування за замовчуванням: якщо виводити userInput, який містить <script>, JSX автоматично екранує тег, щоб код не виконався. Потрібно вручну використати dangerouslySetInnerHTML, щоб вставити сирий HTML.
ЯК ЦЕ ВСЕ ПРАЦЮЄ «ПІД КАПОТОМ»?
Транспіляція
Власне браузери не розуміють JSX. Що ж відбувається?
- Ви пишете <div>{someVar}</div> у своїй React-компоненті.
- Babel чи інший інструмент бере це й перетворює в React.createElement(...).
- React зіставляє отриманий об’єкт зі своїм внутрішнім деревом елементів (схоже на те, як у WebAssembly ми маємо «бінарний код», який зрештою виконується «на металевому рівн»).
Це дозволяє React (а також іншим бібліотекам) обробляти зміни ефективно і швидко, без постійних ручних маніпуляцій DOM.
ПРИКЛАДИ ВИКОРИСТАННЯ
1. Змішування розмітки з JavaScript
const userName = 'Alice';
const greeting = <h2>Привіт, {userName}!</h2>;
Зверніть увагу: {userName} — це просто JavaScript-вираз у фігурних дужках.
2. Рендеринг списків
function UserList({ users }) {
return (
<ul>
{users.map(user => (
<li key={user.id}>{user.name}</li>
))}
</ul>
);
}
Кожен елемент списку має key, аби React швидко оновлював певні елементи замість перевідмальовувати весь список.
3. Стилі як об’єкт
const styles = { color: 'blue', backgroundColor: 'lightgray' };
return <div style={styles}>Стилі прямо у коді</div>;
Замість class="..." можна писати style={...}, іменуючи властивості через camelCase.
4. Умовний рендеринг
{isAdmin
? <AdminPanel />
: <UserPanel />}
або:
{showMessage && <Message />}
Синтаксис досить лаконічний — не потрібно писати зайвих if-else у відмальовці.
5. Обробка подій
<button onClick={() => alert('Натиснули')}>
Клікни
</button>
Скорочено: анонімна стрілкова функція викликається при кліку.
ЦІКАВІ НЮАНСИ
Fragments
Замість обгортати всі елементи додатковим <div>, можна повернути кілька тегів у
React.Fragment або <>...</>:
<>
<h1>Заголовок</h1>
<p>Текст</p>
</>
- У результаті жодних додаткових елементів у DOM.
- dangerouslySetInnerHTML дає змогу рендерити сирий HTML-рядок. Але дуже обережно — це може викликати XSS. React спеціально називає це «dangerously» як попередження.
- Можливість оптимізації:
- під час рендерингу React порівнює «старе» та «нове» дерево елементів, щоб оновити лише необхідні частини UI;
- якщо зловживати складними JS-виразами всередині JSX, це може ускладнити відстеження змін (але зазвичай React усе це ретельно оптимізує).
- Дебагінг і Source Maps: як і з WebAssembly, де є досконалі інструменти для відладки, у JSX теж можна скористатися Source Maps, щоб дебажити вихідний код (написаний у JSX), а не згенерований JavaScript.
- Транспіляція для старих браузерів
Навіть якщо ваш код на останньому стандарті JS, Babel робить полівіли (polyfills), забезпечуючи сумісність для старих середовищ.
ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ
Переваги
- Зрозумілість: HTML-подібний синтаксис в одному місці із JS-логікою.
- Автоматичне екранування: захист від XSS, якщо не використовувати «небезпечні» функції.
- Чітка інтеграція з React: писати компоненти стає значно легше.
Недоліки
- Необхідність збірки: браузер напряму не розуміє JSX, тож потрібен Babel або інший транспілятор.
- Крива навчання: для людей, які звикли до «чистого» HTML, JSX може бути несподіваним.
- Залежність від екосистеми: потрібні інструменти (Webpack, Vite чи Parcel) для збирання проєкту.
ПІДСУМОК
JSX — це не просто ще один синтаксис для «красивого коду». Це серцевина React, що робить створення UI більш дружнім, динамічним і контрольованим. І хоча воно може здатися дивним на початку (особливо, коли поєднується HTML і JS), насправді JSX чудово вписується у концепцію компонентів, допомагаючи швидко й ефективно реалізовувати складні застосунки.
Якщо ви хочете:
- будувати динамічні фронтенд-застосунки;
- мати більше гнучкості у відображенні стану;
- легко «змішувати» JavaScript-логіку з інтерфейсом.
Тоді JSX — ваш вибір. Тож варто дати йому шанс і звикнути до нового формату запису. Зробивши це, ви швидко зрозумієте, чому React і JSX йдуть рука об руку та завойовують серця тисяч розробників.
Удачі у світі JSX і нехай ваш фронтенд сяє так само яскраво, як WebAssembly під час високопродуктивних обчислень!