Є дуже небезпечний момент у роботі дизайнера… Ти дивишся на свій екран і думаєш: «Як же красиво». Усе на місці: хороша типографіка, правильні відступи, сильний візуал. Той самий макет, який хочеться показати колегам або покласти в портфоліо. А потім приходить людина, для якої ти все це робив, і одним простим питанням змушує подивитися на власний дизайн зовсім іншими очима: «А що мені тут робити?».
КРАСИВО ≠ ЕФЕКТИВНО
Мені здається, саме з таких моментів починається професійне дорослішання дизайнера. Не тоді, коли ти навчився краще працювати у Figma, почав розрізняти хороший і поганий шрифт чи вперше зібрав власну дизайн-систему. А тоді, коли перестав дивитися на інтерфейс тільки очима того, хто його створив.
З часом я й сама почала менше закохуватись у першу картинку. Не тому, що краса перестала бути важливою, а навпаки. Мені подобаються візуально сильні рішення, хороша типографіка, деталі й той момент, коли інтерфейс нарешті починає «звучати». Просто тепер після «красиво» в мене майже автоматично виникає ще одна думка: «А воно працює?».
Бо людина не приходить на сайт оцінювати наші відступи. Вона приходить із задачею: знайти, зрозуміти, порівняти, вибрати, купити, отримати відповідь. І все, що відбувається з нею на шляху від «мені це потрібно» до «я це отримав», — це і є UX. Не кнопка, не картка товару й не окремий екран. Це досвід, який ми проєктуємо для людини.
У роботі з e-commerce, я особливо часто ловлю себе на думці: ми знаємо про продукт занадто багато. Команда місяцями живе ним. Ми знаємо характеристики, моделі, технології, переваги й чудово розуміємо, чим один варіант відрізняється від іншого. Через деякий час усе це починає здаватися настільки очевидним, що ми мимоволі проєктуємо інтерфейс для людей, які знають продукт так само добре, як і ми.
А потім на сайт приходить людина, яка бачить його вперше. Ми показуємо їй красиві фотографії, характеристики, переваги, акуратні картки товарів. Вона читає все це кілька хвилин і думає: «Добре. А який із них потрібен мені?».
Мені дуже подобається цей момент. Не тому, що ми обов'язково зробили щось неправильно, а тому, що саме тут дизайн стає цікавішим за картинку. Можна додати ще один блок із перевагами. А можна зупинитись і зрозуміти, що людині, можливо, взагалі не потрібно знати все, що знаємо ми. Їй може бути достатньо простого порівняння, одного зрозумілого пояснення замість складного технічного параметра або просто меншої кількості інформації перед очима.
Іноді хороший UX народжується не тоді, коли дизайнер щось придумав, а тоді, коли він вчасно перестав щось ускладнювати.
Я не дуже вірю в необхідність постійно винаходити велосипед у дизайні. Інструменти змінюються, з'являються нові технології й тренди, але ми все ще проєктуємо для людей. Саме тому я люблю повертатися до робіт Дона Нормана, Якоба Нільсена й досліджень Nielsen Norman Group. Вони десятиліттями вивчають те, що для мене залишається основою професії: не те, як люди повинні користуватися продуктами за нашим задумом, а те, як вони користуються ними насправді.
Візуально привабливі продукти люди справді схильні сприймати як більш зручні. Тобто краса працює. І слава Богу — ми все-таки дизайнери. Вона створює перше враження, емоцію, довіру. Але красивий сайт не перестане бути незрозумілим тільки тому, що в нього чудова типографіка. Якщо людині складно зробити те, заради чого вона прийшла, в якийсь момент естетика просто перестає рятувати ситуацію.
ВПЛИВ AI
Саме це я часто намагаюсь показати студентам. Переді мною може бути справді сильний візуально макет, але замість того, щоб одразу обговорювати кольори, відступи чи композицію, я ставлю просте питання: «Що людина має зробити на цьому екрані — і чи допомогли ми їй це зрозуміти?».
Іноді одного такого питання достатньо, щоб захотілося перебудувати половину сторінки. І це нормально. Навіть більше — це хороший знак. Тому що в цей момент ми перестаємо захищати картинку тільки тому, що витратили на неї п'ять годин, і починаємо захищати досвід людини.
Мені здається, саме тоді дизайн поступово перестає бути набором екранів. Ти вже не намагаєшся показати, скільки всього вмієш як дизайнер. Натомість приймаєш десятки маленьких рішень, більшість із яких користувач ніколи не помітить. І саме це прекрасно: він не повинен бачити всю складність твоєї роботи. Йому просто має бути зрозуміло, що робити далі.
Сьогодні ця думка для мене звучить ще цікавіше, тому що красиві інтерфейси ніколи не було так легко створювати. У нас є Figma, бібліотеки компонентів, дизайн-системи, тисячі референсів. Тепер ще й AI може за кілька хвилин запропонувати структуру сторінки, написати текст, згенерувати варіанти UI і допомогти з прототипом. І я не бачу в цьому загрози. Навпаки, це чудові інструменти, які дають нам швидкість. Просто ця швидкість дуже добре підсвітила одну річ: можна дуже швидко зробити красиву неправильну річ.
Рекомендуємо курси по темі
ВИСНОВОК
Цінність дизайнера не вимірюється кількістю екранів, які він здатен створити. Значно цікавіше інше — чи здатен він побачити проблему до того, як почне її красиво оформлювати. Чи може на мить забути все, що знає про продукт, і подивитися на нього очима людини, яка бачить усе вперше. І чи вистачить йому сміливості прибрати власне красиве рішення, якщо воно не допомагає.
Для мене хороший дизайн саме про це. Він може бути красивим — і я хочу, щоб він був красивим. Краса здатна змусити людину зупинитися, викликати емоцію, створити довіру і зробити продукт бажаним. Але це тільки початок розмови між продуктом і людиною.
Тому наступного разу, коли ви подивитесь на свій макет і подумаєте «як красиво», затримайтеся біля нього ще на хвилину й запитайте себе: «Що завдяки моєму дизайну стало простіше для людини?». Якщо відповідь є — можливо, перед вами справді хороший дизайн. А якщо її немає — можливо, ви просто ще не закінчили.
Рекомендуємо публікації по темі
