При створенні та розвитку будь-якого IT-продукту завжди є люди від технологій та люди від бізнесу. З MVP так чи інакше знайомі обидві категорії, з той лише різницею, що остання набагато більше першої.
MVP — що це?
Концепція MVP (від англ. minimum viable product) мінімально життєздатного продукту була розроблена у рамках методології Customer development — тестування ідєї чи прототипу майбутнього продукту на потенційних споживачах. Термін ввів у 1990-х роках американський серійний підприємець Стив Бланк. Customer development часто протиставляється продуктоорієнтованому підходу («зроби класний продукт, а покупець знайдеться»).
Зараз термін більш використовується для визначення функціоналу, здібного задовольнити основні потреби замовника та некоштовного по вартості розробки та впровадження. Незважаючи на те, що фокус змістився з тестування на пошук дешевого рішення, концепція MVP залишається тією ж: мінімально життєздатний продукт — рішення не від бідності, а від раціональності та пріоритетності.
Однак, у зростаючій конкурентності продуктового IT-ринку виявилося недостатньо лише одного працюючого прототипу функціонала, який вирішував би більшість проблем. Як відомо, вирішувати проблеми можна різними засобами, але не за будь-який люди готові платити.
MMP — це
Ринок продукує багато абревіатур, і цього разу такою стала MMP — minimal marketable product (він же у деякий статтях minimal sellable product). Такий мінімальний набір можливостей продукту, за який люди готові платити.
Як подружитися цим двум поняттям? Тут усе відносно просто — одне слідує за іншим.
Відповідь нам дає математика:
Сума версій MVP у підсумку дають нам MMP. А фактично:
MVP ver. 1 + MVP ver. 2 + MVP ver. 3 + … MVP ver. n = MMP
Тобто, тестуючи та розширюючи (а іноді скорочуючи) потенціал продуктового рішення, ми поступово приходимо до його позитивного комерційного наповнення.
Не завжди за мінімально функціональну версію готові платити та, звісно ж, ледь ніколи люди не готові віддавати грощі за працюючий прототип повного рішення.
Та, якщо до цього моменту усе було добре, то відтепер ми дійшли до емоцій. Дещо вище я згадував конкурентність ринку, з часом усе ще ускладнилося. Від змін стандартних NPS чаша ваг від лояльності схилилася у бік любові клієнта.
Що таке MLP?
Відтепер для якісного IT-продукту недостатньо просто задовольнити потреби замовника. З цього моменту треба зробити все можливе, щоб користувач полюбив ваш продукт. Для позначення мінімального стану, якого повинен досягти продукт, щоб бути улюбленим, вивели нову абревіатуру MLP — minimal loveable product. Концепція «мінімально улюбленого продукту» полягає в ідеї, що не завжди треба задовольняти усі потреби, щоб бути улюбленим.
На мові ринку це позначає, що юзер продовжує платити за ваш продукт, навіть якщо він не до кінця йому підходить. Тільки лише тому, що він його любить.
Та не питайте мене, як це помірити (може так же, як NPS? :) )
Ця коротка стаття ні в якому разі не претендує на повноту в поясненні питань «мінімальних продуктів». Тим не менш, сподіваюся, що вона зможе спрямувати тих, кого ця тема зацікавила, у вірному напрямку.
Задовольняючих, улюблених та здатних продаватися вам продуктів.
