На одній з консультацій мій співбесідник, чоловік майже 50-ти років, шерить екран з резюме: 1 сторінка, шаблон з канви, який я отримую від 9 з 10 «вайтішникив» і бачила вже безліч разів.
В документі є скопіпащене саммарі про «sound knowledge of HTML, CSS, JavaScript, React and Node», є «Проєктний досвід» — тобто з навчання на курсах, лінки на гітхаб та лінкедин, і в самому кутку зліва, маленькими літерами, під списком із знайомих всім софсткілів — освіта.
Спочатку диплом з курсу, потім, ще меншим шрифтом, диплом магістра з 97 року. Магістра з прикладної математики. Досвіду роботи — нема.
Питаю що він робив з 97-го до сьогодні, чому в сіві така прірва? На схожі питання я чула різні відповіді, але ця — підсумок роботи зі світчерами: «Та це ж нікому не цікаво, мені так сказав ІТ-рекрутер».
Виявилось, що чоловік не тільки має технічну освіту, він все своє життя працював інженером. Йому вдалось зробити кар’єру на металургійному виробництві, керувати командою, спілкуватись з англомовними замовниками. І все це скреслив після однієї фрази рекрутера. Як пізніше виявилось, сорсера-фрілансера.
Змінювати роботу — це стрес. Змінювати професію — ще складніше, а змінювати професію під час війни, коли тобі вже не 20 років, це неймовірна річ.
Тому кожний мій клієнт для мене герой, кожний по-своєму.
Найбільш боляче для мене в консультаціях — бачити, як сміливі і незламні люди сприймають близько серця негативний фідбек, скреслюють весь досвід, і повторюють дурні слова «це нікому не цікаво» про себе, про справи, яким присвятили життя.
Серед клієнток у мене була жінка, яка почала розмову із фрази — я все життя не працювала, мені нічого в сіві писати, а тим більше на співбесіді розказати. У неї троє дітей, вона сама огранізовувала 3 переїзди родини через роботу чоловіка, говорить вільно 5 мовами і в кожній країні розібралася не тільки з садочками, педіатрами, школами т.д. а й з умовами кредиту на житло, яке потім змогла здати в оренду. Та й «всім життям» виявились тільки роки після народження дитини, а до цього ж вона працювала в магазині. Який сама відкрила.
Адекватно оцінювати себе допоможе психотерапія, тоді і писати сіві, і проходити співбесіди вийде легко, це буде натурально. Але якщо робота потрібна на вже, то тут є добра новина: подобатись на інтерв'ю » це навичка, якою можна оволодіти досить швидко, але потрібна практика.
Якщо ви світчер та пишете своє перше «айтішне» резюме, звісно не треба детально описувати ваш попередній досвід, скажімо автомеханіка чи майстрині з манікюру.
Але вміння знаходити спільну мову з будь-яким клієнтом, звичка розуміти жахливо написані ТЗ, пріоритизувати задачі, працювати в команді, чітко і лаконічно висловлювати свої думки — це те, що знадобиться вам в будь якій роботі. Не знецінюйте!
Писати красиві тексти, включно з резюме — не обов’язкове вміння в ІТ. Зверніться по допомогу до тих, хто вміє це краще, щоб не витрачати час. Тільки упевніться, що глибоко самі вірите у все написане про вас.
Зазвичай після того як ми розбираємось із сіві, до мене вертаються з переживанням перших (десятих чи двадцятих відмов).
Тоді я часто розповідаю про свій досвід із самого початку роботи в рекрутменті: якщо кандидат декларував супер досвід і знання, а потім отримував поганий фідбек після співбесіди від мого колеги, я була впевнена, що кандидат брехав у сіві. Я засмучувалась і питала себе, навіщо взагалі витрачати наш і свій час.
Як же я перший раз здивувалась, коли після зміни роботи покликала того самого колегу, і вже про нього мені писали фідбек, що він «за нашою оцінкою ну так, джуніор».
Спостерігаючи, як міряються скіллами колеги та кандидати, по черзі змінючи ці ролі, стало очевидно, що цінність інженера формують безліч характеристик, які неможливо однозначно виміряти, а тим більше ділити якісь стандартні маст-хеви для джунів або сіньорів.
І більшість з цих характеристик це нетехнічні навички, і точно не завчені на пам’ять відповіді на питання з теорії. Психологічна зрілість, асертивність, вміння ставити питання, вміння формулювати думки чітко і лаконічно, гігієна спілкування і листування, пріоритизація задач та кмітливість, швидкість критичність мислення — все це відрізняє тих кандидатів, які легко змініють сферу діяльності.
Всім світчерам раджу статтю Дена Абрамова про речі, яких він не знає, і про те, як люди переоцінюють його як програміста.
Стаття закінчується фразою:
Ми можемо визнавати нестачу якихось знань, почуватись чи не почуватись самозванцями, і при цьому мати дуже цінний досвід, для набуття якого знадобилися роки важкої праці
Та стаття та власний досвід навчили мене двом речам.
По-перше, один, два і навіть десяток невдалих фідбеків говорять лише про те, що людина не відповідає конкретним дуже вузьким і суб’єктивним очікуванням інтерв'юерів.
І по-друге, в будь-який сфері, всі люди — тільки люди, і вміння спілкуватись, впевненість в собі, дружелюбність і асертивність відкривають майже всі двері.
