Ми починаємо постійну рубрику в блозі Комп'ютерної школи Hillel «Інтерв'ю з викладачем». З чого починали свою кар'єру в IT-індустрії Senior-розробники? Чим захоплюються і як проводять вільний час? Чому вирішили викладати і якими порадами та рекомендаціями можуть поділитися з початківцями IT-фахівцями. Наш перший співрозмовник Микола Гладкий, викладач курсу «Front-End» у Комп'ютерній школі Hillel Дніпра і Team Lead у компанії WIX.
Юлія: Микола, давай почнемо з витоків: як з'явилося бажання працювати в IT-індустрії?
Микола: У твоєму питанні міститься дуже значна і важлива частина відповіді — бажання! Перше, що повинно бути у людини, коли вона збирається чимось зайнятися — це бажання. Якщо його немає, краще вибрати щось інше і цим не займатися. Я думаю, що найгірше що може статися з людиною при виборі своєї професії — якщо її хтось змушує цим займатися, або тому що так склалися обставини. Мені пощастило, бо з самого дитинства мене приваблювали математичні і технічні напрями. Спочатку це було з метою щось розібрати, подивитися як працюють механізми, а пізніше вже і скопіювати, зробити щось схоже.
Юлія: А збирати потім виходило?
Микола: Дуже рідко (сміється). Якщо говорити про свідомий вибір, то все почалося 10 років тому. Це був 2005-2006 рік, час коли до IT-сфери ставилися несерйозно. Я розумів, що за IT-сферою майбутнє, але не припускав, що вона буде розвиватися настільки швидко. До IT я пішов би в будь-якому випадку, навіть якщо б мені 10 років тому сказали, що це тупикова сфера. У той час я вступив до Дніпровського Національного Університету на факультет міжнародних відносин і не збирався жити за рахунок батьків до закінчення інституту. Тому виникло поширене питання: «Чим займатися, щоб заробляти?». Саме тоді мій вибір припав на IT-індустрію.
Юлія: Який був перший проект?
Микола: Починав я з фрілансу, займався налаштуванням СMS. Спочатку це було на WordPress, потім схожі системи по наповненню контентом сайтів.
Юлія: Для того, щоб виконувати цю роботу необхідні знання. Як ти навчався?
Микола: Навичок програмування ця робота не вимагала. Досить було скачати будь-яку CMS, спробувати її налаштувати, зробити якийсь сайт. Для людини, яка проводив багато часу в інтернеті, це не становило великих труднощів. Замовлення на цю роботу я спочатку брав з фріланс-бірж. Трохи пізніше приходили замовлення вже за рекомендацією. Найприємніше почуття було коли я отримував оплату за перше замовлення. Особливість в тому, що для того щоб заробляти, тобі не потрібно сильно напружуватися і стрибати вище голови, досить добре робити свою роботу, і люди будуть тобі за це вдячні. Саме це почуття підштовхувало мене рухатися далі.
Юлія: Наскільки легко було отримувати перші замовлення через фріланс-біржі? Тому що зараз досить висока конкуренція, як це було 10 років тому?
Микола: Тоді це було легко, так як це був час коли люди тільки почали придивлятися до інтернету. Незважаючи на те, що клієнти боялися вкладати великі гроші в проекти, вони приходили зі своїми проблемами і їх необхідно було вирішити.
Я досяг певної межі у сфері настройки CMS і почав займатися версткою. Також хотів створювати щось нове, а не користуватися тим, що створив хтось інший. Вертска напрочуд далася легко, хоча на той час була сповнена нюансів через проблеми стандартизації. Це були часи Internet Explorer. Багато з тих, хто причетні до веб-розробки у ті часи, згадують це все з жахом (сміється).
Вийшло так, що часто я брав завдання, які були трохи вище моїх вмінь. Якщо попадалося якесь замовлення по налаштуванню CMS з елементами верстки, я його брав і намагався навчитись, щоб якісно виконати замовлення.
Юлія: Кидав собі виклик? Як навчався? Книги, відео, матеріали з інтернету?
Микола: Все те, що ти перерахувала. У мене було кілька друзів програмістів, але в основному все вивчав самостійно через різні інтернет-ресурси. Це зараз є тусовка, яка добре розвинена. 6-8 років тому такого не було.
Юлія: Так, зараз навіть на Хабрахабр заходиш, і можна переглянути масу відповідей, різні кейси. Є чому навчитися на реальних прикладах від інших.
Микола: Так, згоден. Загалом, кожна задача, яка у мене була, поступово приводила мене до програмування. У підсумку, на фрілансі я провів 3 роки. Переважно займався версткою, налаштуванням CMS сайтів і трохи програмуванням на JavaScript. Через 3 роки я зрозумів, що фріланс для мене, як формат роботи, був вичерпаний.
Юлія: Через що? Які взагалі плюси і мінуси роботи на фрілансі?
Микола: Основні проблеми у мене були з вільним часом. У мене був дуже рваний і плаваючий графік. Я і не працював, і не відпочивав. Це постійний стрес і відсутність вихідних. Також, основний потік завдань був однотипним, а хотілося займатися цікавими проектами. І я вирішив, що мені потрібно шукати роботу в офісі. Крім замовлень, на фріланс-біржах можна розміщувати резюме. Я залишив кілька заявок.
Юлія: При пошуку, куди тобі хотілося більше, до аутсорсингової або продуктової компанії?
Микола: Я тоді таких слів не знав (сміється). Мені просто хотілося у компанію, в якій є люди, тому що я вже почав розмовляти з голубами. І через фріланс-біржу на мене вийшов HR-фахівець, який запросив у невелику, на той момент, компанію 908 на позицію веб-технолога. Я бачив цю можливість як новий ковток повітря — працювати у команді і не вдома. Тоді не було коворкінгу і працювати поза домом, дійсно, було проблемою. Що значить посада веб-технолога я розумів не до кінця. Головне, що я розумів — це які завдання мені необхідно виконувати і що від мене потрібно.
У компанії 908 я пропрацював рік, займався версткою і через якийсь час забрав на себе всі завдання по фронтенд-розробці.
Сказати що ця робота мене змінила — це нічого не сказати. Іноді було складно, іноді було нестерпно важко. В той же час дуже цікаво. Після фрілансу у мене було таке відчуття, що мною вистрілили з якоїсь гармати, як вантажного циркача. Досвід командної роботи — це те, з чим мені не хотілося вже розлучатися. Фріланс був для мене пройденим етапом.
Після цього я працював в декількох аутстаффінгових компаніях. А останні три роки я працюю в компанії WIX. За цей час змінив кілька команд, працював над десятком проектів. У поточній команді я займаю позицію розробника з невеликими менеджерськими завданнями.
Юлія: Щось між Developer і Project Manager? Чи приваблює тебе напрямок Project Management?
Микола: Так, це дуже приваблює, так як допомагає трохи розбавити кар'єру розробника.
Юлія: Зараз ти senior-розробник. Чи відчував ти переходи своєї кваліфікації від junior до middle і senior?
Микола: Чесно кажучи, ні. Найчастіше, про це мені говорили HR-фахівці, але я їм не вірив.
Юлія: Вони занижували або завищували твою кваліфікацію?
Микола: завищували, говорили трохи вперед. Людині важко визначити себе по якомусь конкретному критерію. Найголовніше, що на будь-якому з цих етапів необхідно продовжувати вчитися і розвиватися.
Юлія: Ми якраз плавно підійшли до питання про освіту. Ти є викладачем у Комп'ютерній школі Hillel. Що тебе спонукало до початку викладацької кар'єри?
Микола: Це справа випадку, мені запропонували стати викладачем, і я подумав, що це — чудова можливість урізноманітнити свої професійні навички. Я просто вирішив спробувати. Пізніше я усвідомив інший мотив, який став більш важливим для мене — це допомагати людям, які не хочуть стояти на місці. Після першого випуску групи, мені було приємно усвідомлювати, що я позитивно вплинув на чиєсь життя.
Юлія: Чи допомагає викладацька кар'єра у твоїх особистих цілях?
Микола: Так, безумовно. Допомагає говорити більш зрозуміло і коротко, при цьому доносити свої думки. Ніщо так не тренує ці навички, як бажання донести якусь тему людині не з галузі. На роботі рідко трапляються моменти, коли необхідно щось пояснити людині, яка зовсім не розуміє про що йде мова.
Юлія: Наскільки легко тобі було почати викладати, передавати свої знання? Адже для людей не з галузі слова баг або фреймворк є лайками, а для тебе — звичні.
Микола: Мені пощастило, бо викладати я почав внутрішні курси в компанії для групи людей які, крім верстки, хотіли знати ще JavaScript. Коли я почав викладати у Комп'ютерній школі Hillel, було звичайно складніше, так як переважна більшість студентів були не з індустрії. Доводилося кожну тему розбивати на маленькі шматочки і частинами доносити, щоб все було зрозуміло. JavaScript і веб-розробка — це такі області, в яких багато перехресних зв'язків і немає абсолютно лінійності. Іноді, пояснюючи одну тему, доводилося забігати трохи вперед, а потім повертатися назад.
Юлія: Як складали програму навчання?
Микола: Мені здається найкраща програма — це та, яка складається на наступний день, жива програма. Тому що фіксована програма не враховує можливості і швидкість сприйняття матеріалу студентами. У мене є структура програми, але наповнення я міняю мало не перед кожним заняттям.
Юлія: Ти навчався програмуванню самостійно, а зараз є викладачем у групі. Яке навчання ти вважаєш найбільш ефективним: самостійне вивчення матеріалу або заняття в групі з викладачем?
Микола: Я вважаю, що це питання індивідуальне. Комусь буде легше навчатися самостійно, як мені. Але зараз це буде набагато складніше, тому що IT-сфера розвивається дуже швидко. У групі з викладачем навчання проходить набагато динамічніше.
Так, я б радив навчатися з викладачем і саме у групах, а не індивідуально. У людини, яка навчається індивідуально, створюється помилкове враження про свої успіхи або невдачі. У групі відразу вчишся працювати в команді, що допомагає у подальшій роботі.
Юлія: Щоб ти порекомендував початківцям?
Микола: Рекомендації хочу почати з тривожного індикатора. Суть його полягає в наступному: якщо в своїй роботі ви не бачите, що можна поліпшити, значить ви не розвиваєтеся. За цим потрібно дуже пильно стежити.
Зробіть одну задачу, яка звучить дуже просто: поставити перед собою завдання і реалізувати її. Наприклад, зробити веб-сайт свого хобі. Можливо ви граєте на гітарі або вишиваєте хрестиком. Реалізувати його так, щоб код не соромно було показати вашому майбутньому роботодавцю. Такою задачею ви вирішуєте відразу кілька проблем:
- Ви робите те, що вам подобається;
- Ваш проект може бути корисним комусь, крім вас;
- Набираєтесь досвіду.
Що хотів би далі порадити — це стати стажером у якійсь компанії. У вас з'являється можливість працювати у команді і вирішувати реальні завдання. Мінус роботи стажером — це символічна оплата або взагалі її відсутність. Рано чи пізно, у вас накопичиться достатньо досвіду для того, щоб бути цікавим кандидатом для інших компаній, або вам запропонують повноцінно працювати у компанії, де стажувалися.
Другий варіант — це стати фріланс-розробником. На початкових етапах можна просити замовника надіслати завдання без оплати. Я думаю, що такі клієнти знайдуться, і якщо ви зробите свою роботу добре, у вас є всі шанси за наступні замовлення вже отримувати оплату.
Третій варіант — це спробувати себе у ролі opensource-розробника. Почати працювати в подібній формі може бути складно, але після стажування або напрацювання мінімального досвіду, ви можете перейти до даного формату.
Щоб влитися в opensource розробку потрібно зробити наступне:
- Знаходьте проект, наприклад, на GitHub, з відкритим кодом. Дивіться, які у нього є проблеми. На такі проекти зазвичай є списки з відомими багами.
- Вирішуйте ці проблеми і робіть свої пропозиції авторам проекту. В ідеальному випадку, ваш код візьмуть, і ви тепер контробьютор у відкритому програмному забезпеченні, що вже звучить непогано.
Чим більше таких проектів у вас буде, тим швидше ви зможете розбиратися з проблемами і наберетеся досвіду. Ваш профіль на GitHub з великою кількістю вирішених завдань, є великим плюсом у пошуку роботи. І не бійтеся писати листи HR-фахівців.
Юлія: Робота програмістом досить постійна і трохи монотонна. Як ти відволікаєшся? Які є хобі і захоплення?
Микола: Я дуже люблю читати, тільки не завжди вистачає часу на це. Раніше я читав по кілька книжок на тиждень. Останнім часом став підходити до цього питання більш усвідомлено — робити конспекти з прочитаних книг і складати список питань і відповідей.
Ще мені подобається фотографія. Зараз серед айтішників нікого не здивуєш таким захопленням. Але я захопився фотографією, коли це ще не було мейнстрімом (сміється). Думаю, що у мене є вдалі знімки, але не впевнений, що буду заробляти цим на життя. Я вважаю, що деякі хобі повинні залишатися хобі.
Останнім часом мене також привертає живопис. Для мене це той випадок, коли кажуть, що не вмію малювати, але дуже хотілося б навчитися.
Юлія: Микола, спасибі тобі за цікаву бесіду. Впевнена, що прочитавши твоє інтерв'ю, багато початківців знайдуть для себе відповіді і рекомендації по просуванню у сфері IT.
Микола: Дякую вам за запрошення. Завжди радий!
