Програма Hillel Evo продовжує свою успішну роботу. У Дніпрі стартує другий цикл програми, спрямований на реалізацію ідей Студентів та отримання ними практичного досвіду ще під час навчання. Учасники першого цикла Hillel Evo у Дніпрі поділилися своїми враженнями та надали кілька порад тим, хто хоче приєднатися до нових команд.
Головне - не боятися
Як тільки я почув про программу Hillel Evo, одразу прийняв для себе рішення взяти участь у ній. По-перше, це цікаво — бути частиною команди, яка не просто вирішує якісь невеликі завдання з розряду тих, що давали нам на курсі Java, а брати участь в розробці повноцінного, працюючого додатку. По-друге, це чудовий шанс отримати практичний досвід програмування, який такий необхідний при працевлаштуванні.
Атже, рішення я прийняв — брати участь… Діло за «малим»: видати ідєю проекта, яка сподобається жюри більш за інших, або боротися за право участі у чиємусь проекті в якості розробника. Я був згоден на обидва варіанти та подав заявку.
В один чудовий момент мене відвідало натхнення, принісши з собою 6 різних ідей. Промоніторивши простори інтернету та Play Market, три проекти довелося відкинути, так як було багато подібних та запропонувати щось концептуально нове я би не зміг. Один з висунутих мною проектів, а саме веб-додаток MyDonor, потрапив у п’ятірку обраних, і тепер мені належало презентувати мою ідею перед журі.
Атмосфера, обстановка та організація заходу мені дуже сподобалися, а позитивний для мого проекту результат додав позитивних емоцій. Атже, я у трійці, чиї проекти втілять у життя.
Прийшов час набирати команду. Процес займав більше часу, ніж планувалося, але ретельний відбір кандидатів дозволив нам далі уникнути багатьох проблем та затримок.
Атже, через місяць після презентації команда нарешті зібрана: 3 джавіста, 3 фронтенд-розробника та 3 ментора з числа Викладачів школи. Та закипіла робота…
Хочеться подякувати колективу Комп’ютерної школи Hillel у Дніпрі за всебічну допомогу. Нам жодного разу не було відмовлено в приміщенні чи у технічній підтримці. Усі питання вирішувалися максимально оперативно, ментори, при всій своїй зайнятості, приділяли нам стільки часу, скільки було потрібно.
Перші дві зустрічі ми присвятили детальному обслуговуванню функціонала й дизайна додатку, потім трудилися дистанційно, збираючись разом не рідше одного разу на тиждень. Труднощів, звісно, вистачало, бо ми прагнули використовувати багато технологій, вивчення яких не входило у план нашого навчання на курсах. Тут на допомогу нам приходили ментори, підказуючи шляхи вирішення проблем та задач. Так, поступово, наш додаток набував життя. Разом із цим зростав і наш практичний досвід. Приголомшливі відчуття я пережив, коли вперше побачив замість багатьох рядків кода сторінки додатку на моєму смартфоні (гадаю, схожі емоції відчув доктор Франкенштейн, коли його монстр ожив :) ).
Останній тиждень перед презентацією проекта був напруженим… А останні години — взагалі екстремальними. Круто було, коли хвилин за п’ять до початку заходу ми нарешті вирішили проблему, над якою билися близько місяця. Презентація здійснилася — гора з плеч, радість, фотки та смачний тортик. Команда одностайно прийняла рішення продовжити роботу над проектом, бо бездоганності немає межі, та й навчитися ми бажаємо це багато чому.
Було цікаво, було корисно, було круто!
Та наприкінці кілька порад від «бувалого»:
- Не бійтеся спробувати. При певній старанності у вас все вийде.
- Не відкладайте. Працюйте над проектом так, ніби його здавати завтра.
- Не сваріться. Все краще вирішується мирним шляхом.
- Якщо людина бажає залишити проект, не вмовляйте її. Навіть якщо вона залишиться, працювати належним чином вже не буде.
Усім творчих успіхів! А я ще у резюме повинен добавити нові скіли, отримані на програмі Hillel Evo.
Михайло Михайлов,
Випускник курсу Java Elementary
Не зупиняйтеся на досягнутому
Я був Студентом Комп’ютерної школи Hillel на курсі Java. Як тільки я почув про те. що на базі Школи існує програма по реалізації ідей, я відразу зрозумів, що повинен взяти у ній участь, хоча в мене ще й не було конкретного проекту. Відразу ж я почав чіплятися до всіх друзів та знайомих з питаннями, якого сервісу їм не вистачає, та через деякий час ідея з’явилася.
Почалася підготовка презентації для пітчинга проектів. Моя команда почала формуватися сама собою вже на цьому етапі, коли на курсах англійської, які організовує школа, я познайомився з Олександрою, яка теж хотіла взяти участь у проекті. На презентації нам трохи не вистачило конкретики та унікальності ідеї, та ми не пройшли. Ми вирішили спробувати створити проект самостійно, але вже наступного дня мені сказали, що Школа надасть нам підтримку та наш проект теж буде брати участь у програмі Hillel Evo.
Через тиждень меня надіслали контакти восьми людей моєї нової команди. Це були студенти школи з курсів дизайну, Front-End, Java, iOS dev — у кожного був свій досвід та свій рівень знань. Почалася відпрацьовка ідеї та оцінка наших можливостей. На цьому етапі нам допомагала ментор Яна, так як складно було оцінити, який функціонал ми могли би створити за виділений час. Для мене це був неоціненний досвід роботи в якості організатора чи менеджера.
Школа завжди люб’язно надавала нам приміщення та техніку для наших зібрань, та це дуже допомогло налаштуватися на робочий лад. Було створено план розробки, ми намагалися розбити роботу на окремі етапи та розділити завдання між розробниками, та нам це вдалося. День за днем ми обмірковували засоби реалізації поставлених завдань та підганяли під це вже готові частини проекту. Для нас було складно правильно розподілити час та дуже часто на вирішення якихось, на наш погляд, нескладних, задач, ми витратили дуже багато ресурсів.
Час спливав швидко, та ось відведені чотири місяці підійшли до кінця. Завдяки нашому ментору Роману ми змогли добре організувати роботу бази даних та серверної частини додатку. Залишилося відкритим питання інтерфейсу веб-додатку. На цьому етапі у нашій команді залишалося все менше активних учасників та склалося так, що весь фронтенд створював наш Java-девелопер Вова. Звісно, останні зміни були зроблені в решту днів, годин та хвилин до початку презентації готових проектів, але незважаючи на це, ми змогли донести ідею додатку та показати більшу частину функціонала.
Після закінчення програми Hillel Evo я та хлопці, які дійшли до кінця, вирішили продовжити розробку. В нас у планах допрацювання і дизайна, і функціонала інтерфейса. Коли сервіс буде відтестованим та повністю працездатним, ми плануємо організувати його розкрутку та монетизувати наш продукт. Велика подяка усім, хто брав участь, організовував та допомагав!
Іван Мінаєв,
Випускник курсу Java Elementary
Застосовуйте знання на практиці
За освітою я юрист, зараз закінчую другі курси у Комп’ютерній школі Hillel по фронтенду, а також працюю Front-End-розробником. Але менше року тому я й не міг собі уявити такого повороту. Я хочу розповісти про явище, яке стало для мене неймовірною платформою для розвитку як спеціаліста у даній сфері, — програмі Hillel Evo.
Взяти участь у програмі я вирішив не одразу, так як було багато відмовок по типу: «Треба сконцентруватися на основних курсах», «Можливо, там сильні хлопці, мені там нічого робити» та інше. Якщо вам це знайомо, поспішу спростувати всі ці твердження. Звісно, відразу було страшно, що підведу команду, але, занурившись у атмосферу ентузіазму, я швидко увійшов у ритм. Добре, що за командами були закріплені наставники, які допомагають йти процесам у потрібному руслі та допомагають у технічному плані.
Отже, на проект я потрапив у ролі учасника, а не ідейного натхненника, будучи ще на курсі Front-End Basic. Після того, як команда була відібрана, ми усі познайомилися один з одним (фронтенд, бекенд, дизайнери та наставники). Окрім того, проект вів Project manager, який допоміг зрозуміти усім концепцію проекта, розбити невідчутну кількість роботи на чіткі та конкретні завдання, в цілому, почати роботу. Вже на цьому етапі ми всі отримали чудовий досвід того, як треба підходити до завдання та самоорганізації.
Крім того з перших занять ментори цікавилися, з чим у нас виникали труднощі та давали поради, де знайти інформацію, щоб навчитися вирішувати те чи інше завдання. Спочатку не полишало відчуття невпевненості, але з кожним завданням, з кожною маленькою перемогою рішучість та жага створювати відчутний продукт тільки зростали. Зіткнувшись з практикою та реальними завданнями, я став чіткіше розуміти об’єм вже отриманих знань та бачити напрямок, в якому треба рухатися далі.
Ближче до завершення програми ми з хлопцями стали однією згуртованою командою, яка спілкується однією мовою та рухається до однієї мети. Ми часто збиралися та ділилися напрацюваннями, обговорювали наступні дії, командно вирішували складні питання. Таким чином, ми отримали ще одну важливу навичку, яка цінується роботодавцями, — досвід командної праці.
Час, проведений за працею над проектом, минув як одна мить. Для представлення проектів усіх команд був підготовлений окремий захід, де ідейні натхненники й учасники показували усім бажаючим робочі прототипи, пояснювали, як було досягнено результату та відповідали на різноманітні питання. А ще після презентації на нас чекав смачніший фирмовий тортик)) У відповідь ми отримали теплі відгуки та ідєї, як рухатися з наявними напрацьовками далі.
Після закінчення Hillel Evo ми не втратили ентузіазм. Зараз з командою ми розробили дорожню карту подальший дій та маємо надію, що наші додатки можуть бути реально корисними. Що ж в підсумку?
У підсумку ми отримали колосальну підтримку від Школи, її менторів та персоналу, багаж знань та досвіду реальної розробки, який ніде не отримати, вивчаючи програмування індивідуально. Що ще важливо, відтепер у резюме ми з гордістю вказуємо свої реальні проекти. На співбесідах я відчув, як це важливо, коли я можу розповісти про свій практичний досвід. А ще, звісно, ми з іншими членами команди стали хорошими друзями та однодумцями.
